Гершель був першою людиною, яка виявила існування інфрачервоних променів.

Ще в лютому 1800 року він використав призму для дослідження видимого спектру. Гершель виявив, що він міг поставити термометр за межі червоного краю спектра, і виявив невідомі невидимі спектри, які були гарячішими за будь-яке видиме світло.

Сьогодні ми називаємо цей невидимий спектр «інфрачервоним» випромінюванням, яке розташоване між видимим світлом і мікрохвильовими частотами спектра електромагнітних хвиль. Частина з довжиною хвилі 0,78 ~ 2,0 мікрон називається ближнім інфрачервоним, а частина з довжиною хвилі 2,0 ~ 1000 мікрон називається тепловим інфрачервоним. Коли інфрачервоне проміння передається на поверхню, воно буде поглинатися компонентами атмосфери (особливо H2O, CO2, N2O тощо), і його інтенсивність значно зменшиться, лише в середніх хвилях 3um ~ 5um та довгих хвилях 8um ~ 12um. смуги мають хорошу пропускну здатність, яка широко відома як атмосферне вікно. Більшість інфрачервоних тепловізорів виявляють ці дві смуги, обчислюють і відображають розподіл температури поверхні об’єктів. Крім того, через низьку здатність інфрачервоного випромінювання до значної частини твердих і рідких речовин, інфрачервоне тепловізорне виявлення в основному призначене для вимірювання енергії інфрачервоного випромінювання поверхні об’єкта.